Листок. Функції та будова листка.

Листок – це вегетативний орган вищої рослини, який виростає з пагону або стебла і зазвичай має плоску форму. Листки є основними органами фотосинтезу.

Розмір листка може варіюватися від кількох міліметрів до кількох метрів.

Листки також бувають різних кольорів. Найпоширеніший колір листя – зелений. Зелений колір листя обумовлений наявністю пігменту хлорофілу, який необхідний для фотосинтезу.

Вміст Сховати

1. Функції листка

2. Зовнішня будова листка

3. Клітинна будова листка

Функції листка

Фотосинтез – це процес утворення органічних речовин з неорганічних на світлі. Фотосинтез відбувається в хлоропластах, які містяться в листкових клітинах.
Газообмін – це процес поглинання рослиною вуглекислого газу та виділення кисню. Газообмін відбувається через продихи, які розташовуються на епідермі листка.
Транспірація – це процес випаровування води з поверхні листка. Транспірація необхідна для регулювання температури рослини.
Запасальна функція – деякі листки можуть запасати воду, поживні речовини або вегетативні органи.
Вегетативне розмноження – деякі листки можуть використовуватися для вегетативного розмноження рослин.
Ловильний апарат – у деяких хижих рослин листки перетворені на ловильні апарати, які використовуються для лову комах.

Зовнішня будова листка

Основні частини листка:

Черешок – це стеблова частина листка, яка з’єднує його зі стеблом. Черешок може бути присутнім або відсутнім.

Листкова пластинка – це плоска зелена частина листка. У листковій пластинці розташовуються жилки, які проводять воду, мінеральні речовини та органічні речовини.

Листова пластинка має дві поверхні:

Верхня (дорсальна) поверхня – це сторона листка, яка звернена до сонця.
Нижня (вентральна) поверхня – це сторона листка, яка звернена від сонця.

На верхній поверхні листка зазвичай розташовуються більш короткі і товсті жилки. На нижній поверхні листка зазвичай розташовуються більш довгі і тонкі жилки.

Жилки – це судинно-волокнисті пучки, які проводять воду, мінеральні речовини та органічні речовини.

Центральна жилка – це найбільша жилка листка, яка проходить по центру листкової пластинки.
Бічні жилки – це жилки, які відходять від центральної жилки і розгалужуються по всій листковій пластинці.

Клітинна будова листка

Зверху та знизу лист покритий епідермісом — клітинами шкірки, що захищає лист від висихання, механічних та інших пошкоджень, від проникнення мікроорганізмів у тканину листа.

Між верхнім і нижнім епідермісом знаходиться хлорофілоносна паренхіма. Її клітини різні за будовою. Клітини, що примикають до верхнього епідермісу, утворюють стовпчасту тканину. Вони розташовуються перпендикулярно поверхні листа й щільно примикають один до одного. У більшості рослин стовбчаста тканина одношарова, іноді двошарова. Її клітини містять безліч хлоропластів, які здійснюють фотосинтез.

До нижнього епідермісу примикає губчаста тканина, що складається з клітин неправильної форми з просторами між ними — міжклітинниками. Хлоропластів у клітинах губчастої тканини менше; крім фотосинтетичної функції ця тканина здійснює функцію газообміну.

Газообмін і випаровування води здійснюється через спеціальні утворення — продихи. Продих складається з двох клітин епідермісу, які називаються замикаючими, або продиховими. Між замикаючими клітинами є щілина, яка відкривається або закривається залежно від величини тургорного тиску в них.

Між верхньою і нижньою шкірками листкової пластинки розміщена м’якоть листка (мезофіл). Під верхньою шкіркою знаходиться один або кілька шарів великих прямокутних клітин, які містять хлоропласти. Це стовпчаста, або палісадна, паренхіма — основна асиміляційна тканина, в якій відбувається процес фотосинтезу. Під палісадною паренхімою розміщені кілька шарів клітин неправильної форми з великими міжклітинниками. Ці клітини утворюють губчасту, або пухку, паренхіму. В клітинах губчастої паренхіми міститься менше хлоропластів. Вони виконують функції транспірації, газообміну і запасання поживних речовин.

До складу листа входить і механічна тканина, яка разом із жилками забезпечує його пружність і еластичність. Механічна міцність листа в низки рослин збільшується завдяки воскоподібному нальоту, що покриває епідерміс.