Гірчак перцевий – це однорічна трав’яниста рослина родини гречкових. Вона поширена в помірних і субтропічних районах Північної півкулі. В Україні зустрічається майже повсюдно. Росте по берегах річок, у канавах, на луках, у вологих лісах по всій території України, крім Полинового Степу і Криму.
Інші назви:
- Водяний перець,
- Собачий перець
- Polygonum hydropiper
Опис
Гірчак перцевий – це однорічна трав’яниста рослина родини гречкових.
Стебло прямостояче, від основи розгалужене, 20—70 см заввишки, над осінь червоніє.
Листки чергові, видовженоланцетні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями;
Квітки двостатеві, дрібні, по 2—3 в пучках, зібраних на верхівці стебла й гілок у довгі звислі переривчасті колосовидні суцвіття;
оцвітина рясно вкрита крапчастими залозками, рожева або зеленаво-рожева, 4—5-роздільна.
Плід — горішок.
Цвіте з липня до жовтня.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Polygoni hydropiperis), зібрану на початку цвітіння рослини.
Зрізають на висоті 10—15 см від землі. Сушать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розстеливши тонким шаром. Сухої сировини виходить 20 %.
Зберігають у паперових мішках.
Строк придатності — 2 роки.
Хімічний склад
Трава містить глікозид полігопіперин, флавоноїди (гіперозид, ізорамнетин, кверцетин, кверцитрин, кемпферол, рамнетин і рутин), аскорбінову кислоту (до 200 мг% ), вітаміни К, Е і каротин, аситостерин, органічні кислоти (мурашина, яблучна, оцтова, валеріанова і галова), дубильні й смолисті речовини, ефірну олію, макро- і мікроелементи (залізо, марганец, магній, титан, срібло та інші).
Фармакологічні властивості і використання.
Галенові препарати гірчака мають кровоспинну, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу й антисептичну властивості.
В науковій медицині препарати гірчака використовують в основному як кровоспинний засіб при маткових кровотечах на грунті гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, при невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів шлунка й кишок. Частіше їх використовують як допоміжний засіб у комплексній терапії при маткових і внутрішніх кровотечах.
У поєднанні з іншими лікарськими рослинами Г. п. використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину використовують для місцевих ванн при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи, виразки гомілки тощо.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО
- екстракт гірчака перцевого рідкий (Extractum Polygonii hydropiperis fluidum), по 30—40 крапель 3—4 рази на день;
- настій трави (20 г, або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день;
- настойку трави (у співвідношенні 1: 4, на горілці) по 30—40 крапель 3—4 рази на день;
- порошок висушеної трави по 1 г 2—3 рази на день;
- мазь (3 столові ложки суміші трави гірчака перцевого, квіток льонку звичайного і кори дуба звичайного, взятих порівну настоюють, час від часу помішуючи, на склянці розтопленого свинячого сала протягом 12 годин, проціджують) для лікування гемороїдальних гуль з болями і свербінням у задньому проході (добре змащений маззю кусок марлі вводять у відхідник на 4—5 годин).
ЗОВНІШНЬО
- свіжий сік трави гірчака для змащування виразки гомілки (1—2 рази на день);
- свіжу подрібнену траву прикладають до потилиці при нежиті або головному болі;
- відвар трави (50 г трави на 400 мл окропу) для обмивань уражених ділянок шкіри;
- настій трави (повна пригорща сухої або свіжої трави на 2 л окропу, кип’ятять 15 хв, настоюють 20 хв) для сидячих ванн тривалістю 15 хв при геморої.
ПРОТИПОКАЗАНО
вживати препарати Г. п. при гломерулонефриті.