Брусниця (Vaccinium vitis-idaea L.) — це вид вічнозеленого чагарника, який є рідним для Північної півкулі. Калорійність плоду на 100 грам поживних ягід брусниці становить всього 43 ккал.
Опис рослини
Вічнозелений кущик родини брусичних.
Має довге повзуче кореневище.
Стебло прямостояче, галузисте, 8—25 см заввишки.
Листки чергові, оберненояйцевидні або еліптичні, блискучі, шкірясті, з загнутими краями, зісподу — з темними залозками.
Квітки правильні, з біло-рожевим або рожевим дзвоникуватим віночком, у верхівкових китицях.
Плід — округла яскраво-червона ягода.
Цвіте у травні — червні.
Плоди достигають у липні — серпні.
Брусниця використовується як харчова, так і лікарська рослина. Ягоди можна їсти сирими, вареними або переробленими на джеми, желе та соки. Їх також можна використовувати для приготування брусничного соусу, який є популярним гарніром до м’яса та дичини.
Хімічний склад
Листки містять фенольні глікозиди арбутин (до 9 % ), метиларбутин і мелампсорин, гідрохінон, дубильні речовини (до 10 % ), фенолокислоти, флавоноїди, урсолову, хінну, винну, елагову і галову кислоти та інші сполуки.
Ягоди містять цукри (3,8—8,7 % ), каротин (до 0,12 мг% ), аскорбінову кислоту (8— 20 мг%), рибофлавін (0,13 мг%), флавоноїди (400 мг% ), органічні кислоти (1,7—2,1 % ), фенолокислоти, пектини (0,2—0,3 % ), дубильні речовини, барвники, арбутин, сполуки марганцю тощо.
Фармакологічні властивості і використання.
Препарати з брусниці здатні підвищувати діурез, знижувати кількість цукру в крові. Вони мають антисептичні, в’яжучі, жовчогінні й солерозчинні властивості.
Настій або відвар листя використовують при хворобах печінки, пієлонефриті, циститі, нирковокам’яній хворобі, гострих та хронічних запальних процесах у сечовивідній системі, нічному нетриманні сечі, гастроентеритах, гнильних проносах, метеоризмі, хронічних запорах, подагрі, остеохондрозі, легких формах цукрового діабету, а також при ревматоїдних та інфекційних неспецифічних артритах.
Ягоди використовують при туберкульозі легень, катарі шлунка з недостатньою кислотністю, нирковокам’яній хворобі й ревматизмі, як вітамінний, протискорбутний та протигнильний засіб. Вживають ягоди свіжими, квашеними і вареними. Відвар ягід добре втамовує спрагу при гарячці.
Сік п’ють при підвищенні кров’яного тиску. В акушерсько-гінекологічній практиці настій або відвар листя використовують при набряках і нефропатії вагітних, а ягоди — при неврозах у клімактеричний період, анемії вагітних та при септичних захворюваннях у післяпологовий період.