Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) — це багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних.
Інші назви:
- божа крівця,
- заяча крівця,
- кривавник,
- стокрівця
Опис
Стебло прямостояче, голе, вгорі розгалужене, круглясте або з двома підвищеними лініями, 30—60 см заввишки.
Листки супротивні, сидячі, цілокраї, видовженоовальні, тупі, з просвітчастими крапчастими залозками.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в щитковидну волоть або нещільну китицю; пелюстки золотавожовті видовженоовальні, з чорними крапками.
Плід — коробочка.
Цвіте з червня до вересня.
Поширення
Звіробій звичайний росте в Європі, Північній Америці, Азії.
Рослина трапляється по всій території України на від критих сухих місцях, на схилах, по чагарниках.
Хімічний склад
Трава рослини містить дубильні речовини (10—12%), флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники (гіперицин — 0,1—0,4 % , псевдогіперицин, гіперин, франгулаемоди-нантранол), ефірну олію (0,2—0,3 % ), смолисті речовини (17 % ), каротин і аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання.
Найчастіше звіробій звичайний використовують при хворобах травного тракту. Пояснюється це тим, що його препарати зменшують спазми кишок та жовчних шляхів, нормалізують видільну функцію шлункових залоз, розширюють кровоносні судини, посилюють кровообіг, виявляють протизапальну дію на слизові оболонки травного тракту, в’яжучу та бактеріостатичну дію.
Застосування звіробою звичайного показане і дає добрий терапевтичний ефект при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам’яніи хворобі (у початковій стадії), гіпоацидному гастриті, метеоризмі, гострих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої
Як сечогінний засіб звіробій використовують при нирковокам’яній хворобі (у початковій стадії) та при зниженні фільтраційної здатності нирок. Настойка трави звіробою виявилася ефективною при інвазії гостриками (гіменолепідоз і ентеробіоз). Препарати звіробою знімають спазм кровоносних судин (особливо капілярів), поліп-
шують венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів, виявляють капілярозміцнюючу дію. В ряді випадків звіробій призначають при порушеннях периферичного кровообігу з явищами застою, при мікроциркуляторних розладах. Особливістю цієї рослини є її здатність підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолетового проміння. Фотосенсибілізуючі властивості рослини пов’язують з наявністю в ній гіперицину й використовують при лікуванні вітиліго. Препарати звіробою ефективні й при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриманні сечі у дітей.
При місцевому застосуванні звіробою з особливою силою проявляється його протизапальна, в’яжуча і бактеріостатична властивості. Так, звіробійну олію з успіхом використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя (Pityriasis simplex faciei),
виразці гомілки та для гоєння ран.
У стоматології настій і настойку трави звіробою використовують для полоскання ротової порожнини і змазувань ясен при неприємному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах.
У гінекологічній практиці настій трави використовують для спринцювань при запальних захворюваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді тампонів) — для лікування ерозії шийки матки.
У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, звіробій використовують при поліартриті, ішіасі, подагрі, туберкульозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальних процесах, фурункулах тощо. Антибактеріальний препарат трави звіробою новоіманін (Novoimaninum) використовують для лікування опіків і різних гнійних процесів в оториноларингології. В Болгарії із звіробою звичайного виробляють препарат пефлавіт (Peflavit С), який використовують при капіляротоксикозах, гострих гломерулонефритах, атеросклерозі тощо.
Протипоказання
- Вагітність.
- Годування груддю.
- Підвищена чутливість до рослини.